столон

столо́н

[від лат. stolo (stolonis) – кореневий пагін]

видовжений підземний пагін без додаткових коренів, на кінцях якого утворюються бульби (напр., у картоплі); надземні С. (напр., у суниць) здебільшого називають вусами.

Значення в інших словниках

1. столон — столо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. столон — СТОЛО́Н, а, ч., спец. Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить для вегетативного розмноження. На пригорнутих стеблах [картоплі] виростають додаткові столони, які утворюють другий ярус бульб (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. столон — -а, ч. Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить для вегетативного розмноження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. столон — СТОЛО́Н, а, ч. Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить для вегетативного розмноження. На пригорнутих стеблах [картоплі] виростають додаткові столони, які утворюють другий ярус бульб (Овоч., 1956, 119).  Словник української мови в 11 томах