столон
СТОЛО́Н, а, ч. Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить для вегетативного розмноження.
На пригорнутих стеблах [картоплі] виростають додаткові столони, які утворюють другий ярус бульб (Овоч., 1956, 119).
Словник української мови (СУМ-11)