столоначальник

СТОЛОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — урядовець, начальник стола ( див. стіл¹ 4).

Уславився [Кирило Іванович] на усе місто. Де ж, молодий, нежонатий, а вже столоначальником (Мирний, І, 1954, 156);

Про людей вищого стану, як столоначальники, градоначальники і всяких справ начальники, писати непрактично, бо вони й самі пишуть (Сам., II, 1958, 259);

Гоголь спокійно витяг з кишені.. прохання на височайше ім’я про увільнення зі служби й чинно відкланявся остовпілому столоначальникові (Полт., Повість… 1960, 450).

Значення в інших словниках

1. столоначальник — столонача́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. столоначальник — див. начальник  Словник синонімів Вусика
3. столоначальник — СТОЛОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У царській Росії – урядовець, начальник стола (див. стіл¹ 4). Уславився [Кирило Іванович] на усе місто. Де ж, молодий, нежонатий, а вже столоначальником (Панас Мирний); Про людей вищого стану, як столоначальники...  Словник української мови у 20 томах
4. столоначальник — -а, ч. У дореволюційній Росії – урядовець, начальник стола (див. стіл I 4)).  Великий тлумачний словник сучасної мови