столоначальник
СТОЛОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч.
У царській Росії – урядовець, начальник стола (див. стіл¹ 4).
Уславився [Кирило Іванович] на усе місто. Де ж, молодий, нежонатий, а вже столоначальником (Панас Мирний);
Про людей вищого стану, як столоначальники, градоначальники і всяких справ начальники, писати непрактично, бо вони й самі пишуть (В. Самійленко);
Гоголь спокійно витяг з кишені .. прохання на височайше ім'я про увільнення зі служби й чинно відкланявся остовпілому столоначальникові (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)