столоначальник

столонача́льник

-а, ч.

У дореволюційній Росії – урядовець, начальник стола (див. стіл I 4)).

Значення в інших словниках

1. столоначальник — столонача́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. столоначальник — див. начальник  Словник синонімів Вусика
3. столоначальник — СТОЛОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У царській Росії – урядовець, начальник стола (див. стіл¹ 4). Уславився [Кирило Іванович] на усе місто. Де ж, молодий, нежонатий, а вже столоначальником (Панас Мирний); Про людей вищого стану, як столоначальники...  Словник української мови у 20 томах
4. столоначальник — СТОЛОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — урядовець, начальник стола ( див. стіл¹ 4). Уславився [Кирило Іванович] на усе місто.  Словник української мови в 11 томах