стопор

сто́пор

(англ. stopper, від stop – зупиняти, затикати)

1. Пристрій або деталь (шайба, шплінт тощо), що зупиняє чи утримує в певному положенні механізм або його частину, вагонетки тощо.

2. Механізм, яким закривають отвір у сталерозливному ковші.

Значення в інших словниках

1. стопор — сто́пор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стопор — Зупинячка  Словник чужослів Павло Штепа
3. стопор — СТО́ПОР, а, ч. 1. Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. На валу [жатки] шпонками і стопорами закріплено три 9-зубцеві зірочки (з навч. літ.); Рульовий стопор; // перен., розм.  Словник української мови у 20 томах
4. стопор — -а, ч. 1》 Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. Рульовий стопор. || перен., розм. Перепона, перешкода у розвитку, перебігу якої-небудь справи, якогось заходу, явища. 2》 Механізм для закривання розливного отвору в сталерозливних ковшах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стопор — СТО́ПОР, а, ч. 1. Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. На валу [жатки] шпонками і стопорами закріплено три 9-зубцеві зірочки (Зерн. комбайни, 1957, 103); Рульовий стопор; // перен., розм.  Словник української мови в 11 томах