стопор

сто́пор

-а, ч.

1》 Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. Рульовий стопор.

|| перен., розм. Перепона, перешкода у розвитку, перебігу якої-небудь справи, якогось заходу, явища.

2》 Механізм для закривання розливного отвору в сталерозливних ковшах.

Значення в інших словниках

1. стопор — сто́пор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стопор — Зупинячка  Словник чужослів Павло Штепа
3. стопор — СТО́ПОР, а, ч. 1. Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. На валу [жатки] шпонками і стопорами закріплено три 9-зубцеві зірочки (з навч. літ.); Рульовий стопор; // перен., розм.  Словник української мови у 20 томах
4. стопор — сто́пор (англ. stopper, від stop – зупиняти, затикати) 1. Пристрій або деталь (шайба, шплінт тощо), що зупиняє чи утримує в певному положенні механізм або його частину, вагонетки тощо. 2. Механізм, яким закривають отвір у сталерозливному ковші.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. стопор — СТО́ПОР, а, ч. 1. Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. На валу [жатки] шпонками і стопорами закріплено три 9-зубцеві зірочки (Зерн. комбайни, 1957, 103); Рульовий стопор; // перен., розм.  Словник української мови в 11 томах