1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стопор

сто́пор

-а, ч.

1》 Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. Рульовий стопор.

|| перен., розм. Перепона, перешкода у розвитку, перебігу якої-небудь справи, якогось заходу, явища.

2》 Механізм для закривання розливного отвору в сталерозливних ковшах.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стопор — сто́пор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стопор — Зупинячка Словник чужослів Павло Штепа
  3. стопор — СТО́ПОР, а, ч. 1. Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. На валу [жатки] шпонками і стопорами закріплено три 9-зубцеві зірочки (з навч. літ.); Рульовий стопор; // перен., розм. Словник української мови у 20 томах
  4. стопор — сто́пор (англ. stopper, від stop – зупиняти, затикати) 1. Пристрій або деталь (шайба, шплінт тощо), що зупиняє чи утримує в певному положенні механізм або його частину, вагонетки тощо. 2. Механізм, яким закривають отвір у сталерозливному ковші. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. стопор — СТО́ПОР, а, ч. 1. Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. На валу [жатки] шпонками і стопорами закріплено три 9-зубцеві зірочки (Зерн. комбайни, 1957, 103); Рульовий стопор; // перен., розм. Словник української мови в 11 томах