теодицея

теодице́я

(франц. théodicée, від грец. θεός – бог і δίκη – справедливість)

«боговиправдання»; релігійно-філософське вчення, яке ставить собі за мету усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі «доказом» того, що саме зло є добром.

Значення в інших словниках

1. теодицея — теодице́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. теодицея — ТЕОДИЦЕ́Я, ї, ж. Релігійно-філософське вчення, яке ставить усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі, виходячи з того, що саме зло є добром.  Словник української мови у 20 томах
3. теодицея — -ї, ж. Релігійно-філософське вчення, що пояснює існування Бога як творця і правителя світу поряд з існуванням темних сторін буття та узгоджує наявність зла й несправедливості з ідеєю мудрості, благості та всемогутності Бога.  Великий тлумачний словник сучасної мови