теодицея
ТЕОДИЦЕ́Я, ї, ж.
Релігійно-філософське вчення, яке ставить усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі, виходячи з того, що саме зло є добром.
У теологів було тоді ще менше даних для апології релігії – її захисту, не було теодицеї – обґрунтування ідеї бога (з наук.-попул. літ.);
Онтологія, яка виступає в неотомізмі дійсною філософією, вищим та заключним щаблем має теодицею, що називається “філософією про Бога” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)