теодицея
ТЕОДИЦЕ́Я, ї, ж.
Релігійно-філософське вчення, яке ставить усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі, виходячи з того, що саме зло є добром.
У теологів було тоді ще менше даних для апології релігії – її захисту, не було теодицеї – обґрунтування ідеї бога (з наук.-попул. літ.);
Онтологія, яка виступає в неотомізмі дійсною філософією, вищим та заключним щаблем має теодицею, що називається “філософією про Бога” (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- теодицея — теодице́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- теодицея — теодице́я (франц. théodicée, від грец. θεός – бог і δίκη – справедливість) «боговиправдання»; релігійно-філософське вчення, яке ставить собі за мету усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі «доказом» того, що саме зло є добром. Словник іншомовних слів Мельничука
- теодицея — -ї, ж. Релігійно-філософське вчення, що пояснює існування Бога як творця і правителя світу поряд з існуванням темних сторін буття та узгоджує наявність зла й несправедливості з ідеєю мудрості, благості та всемогутності Бога. Великий тлумачний словник сучасної мови