теодицея
теодице́я
(франц. théodicée, від грец. θεός – бог і δίκη – справедливість)
«боговиправдання»; релігійно-філософське вчення, яке ставить собі за мету усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі «доказом» того, що саме зло є добром.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- теодицея — теодице́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- теодицея — ТЕОДИЦЕ́Я, ї, ж. Релігійно-філософське вчення, яке ставить усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі, виходячи з того, що саме зло є добром. Словник української мови у 20 томах
- теодицея — -ї, ж. Релігійно-філософське вчення, що пояснює існування Бога як творця і правителя світу поряд з існуванням темних сторін буття та узгоджує наявність зла й несправедливості з ідеєю мудрості, благості та всемогутності Бога. Великий тлумачний словник сучасної мови