техніка

те́хніка

(грец. τεχνικός – вправний, досвідчений, від τέχνη – майстерність, мистецтво)

1. Сукупність засобів праці, що розвиваються в системі суспільного виробництва, а також використання різних прийомів і методів впливу на природу в процесі виробництва матеріальних благ; один з найважливіших елементів продуктивних сил суспільства.

2. Сукупність прийомів, застосовуваних у якійсь справі (напр., Т. живопису, будівельна Т.).

3. Т. безпеки – система технічних засобів, вимог, правил та прийомів роботи, що гарантує на виробництві безпечні й сприятливі умови праці; один з найважливіших державних заходів у соціалістичних країнах в галузі охорони здоров’я трудящих.

4. Т. управління – сукупність технічних засобів збирання, передавання, зберігання, обробки й видавання інформації, пов’язаної з керівництвом виробничими, соціальними та іншими процесами.

Значення в інших словниках

1. техніка — Техніка ( = політехнічний інститут) [MО,IV]  Словник з творів Івана Франка
2. техніка — те́хніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. техніка — (заводська) обладнання, жм. машинерія; (перекладу) П. вправність, уміння, майстерність.  Словник синонімів Караванського
4. техніка — ТЕ́ХНІКА, и, ж. 1. Сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.  Словник української мови у 20 томах
5. техніка — -и, ж. 1》 Сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей. || Галузь людської діяльності, пов'язана з вивченням, застосуванням і вдосконаленням засобів і знарядь праці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. техніка — 1. створювані людиною матеріальні засоби, а також правила користування цими засобами, що становлять технічні знання; 2. вміння та спосіб виконання певних дій, напр., т. гри на скрипці.  Універсальний словник-енциклопедія
7. техніка — ТЕХНІКА (від грецьк. τεχνικόζ — мистецтво, майстерність, уміння) — форма перетворювальної людської діяльності, що історично розвивається і здійснюється відповідно до тієї чи іншої раціональної схеми з метою задоволення потреб людини...  Філософський енциклопедичний словник
8. техніка — Те́хніка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. техніка — ТЕ́ХНІКА, и, ж. 1. Сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.  Словник української мови в 11 томах
10. техніка — рос. техника 1. Сукупність технічних засобів економіко-виробничої діяльності, що призначені для підвищення продуктивності праці і якості продукції, зменшення частки ручної праці, підвищення механізації і автоматизації виробництва тощо. 2. Сукупність навичок і способів діяльності.  Eкономічна енциклопедія