трахеї

трахе́ї

[від грец. τραχεία (αρτηρία) – дихальне горло]

1. Органи повітряного дихання у членистоногих тварин.

2. Провідні елементи деревини у рослин. Інша назва – судини.

3. У людини й більшості хребетних тварин – див. трахея.

Значення в інших словниках

1. трахеї — трахе́ї множинний іменник дихальні трубки у деяких тварин і рослин  Орфографічний словник української мови
2. трахеї — ТРАХЕЇ – ТРАХЕЇДИ Трахеї, -ей, мн. (одн. трахея, -ї, ор. -єю). 1. Органи дихання людини й наземних хребетних тварин; дихальне горло. 2. Вертикальні ряди клітин у деревних рослин із зруйнованими стінками й відмерлою протоплазмою. Пох. трахейний.  Літературне слововживання
3. трахеї — ТРАХЕ́Ї, хе́й, мн. 1. У членистоногих тварин – дихальні трубки, які відкриваються на поверхні тіла. Від дихалець жука всередину тіла йдуть тоненькі трубочки – трахеї (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. трахеї — -хей, мн. 1》 У членистоногих тварин – дихальні трубки, які відкриваються на поверхні тіла. 2》 У рослин – трубки для руху води й розчинених у ній поживних речовин; судини. 3》 див. трахея 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. трахеї — Орган дихання наземних членистоногих; повітродихальні трубочки підходять до всіх тканин організму, забезпечуючи доступ кисню та вихід вуглекислого газу без участі кровоносної системи.  Універсальний словник-енциклопедія
6. трахеї — ТРАХЕ́Ї, хе́й, мн. 1. У членистоногих тварин — дихальні трубки, які відкриваються на поверхні тіла. Від дихалець жука всередину тіла йдуть тоненькі трубочки — трахеї (Зоол.. 1957, 45).  Словник української мови в 11 томах