трахеї —
ТРАХЕЇ – ТРАХЕЇДИ Трахеї, -ей, мн. (одн. трахея, -ї, ор. -єю). 1. Органи дихання людини й наземних хребетних тварин; дихальне горло. 2. Вертикальні ряди клітин у деревних рослин із зруйнованими стінками й відмерлою протоплазмою. Пох. трахейний.
Літературне слововживання
трахеї —
трахе́ї [від грец. τραχεία (αρτηρία) – дихальне горло] 1. Органи повітряного дихання у членистоногих тварин. 2. Провідні елементи деревини у рослин. Інша назва – судини. 3. У людини й більшості хребетних тварин – див. трахея.
Словник іншомовних слів Мельничука
трахеї —
ТРАХЕ́Ї, хе́й, мн. 1. У членистоногих тварин – дихальні трубки, які відкриваються на поверхні тіла. Від дихалець жука всередину тіла йдуть тоненькі трубочки – трахеї (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
трахеї —
-хей, мн. 1》 У членистоногих тварин – дихальні трубки, які відкриваються на поверхні тіла. 2》 У рослин – трубки для руху води й розчинених у ній поживних речовин; судини. 3》 див. трахея 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
трахеї —
Орган дихання наземних членистоногих; повітродихальні трубочки підходять до всіх тканин організму, забезпечуючи доступ кисню та вихід вуглекислого газу без участі кровоносної системи.
Універсальний словник-енциклопедія
трахеї —
ТРАХЕ́Ї, хе́й, мн. 1. У членистоногих тварин — дихальні трубки, які відкриваються на поверхні тіла. Від дихалець жука всередину тіла йдуть тоненькі трубочки — трахеї (Зоол.. 1957, 45).
Словник української мови в 11 томах