уздень

узде́нь

(тюрк., букв. – вільний, шляхетний)

1. Незакріпачений селянин-общинник у феодальному Дагестані.

2. Одна з категорій феодалів у Кабарді й Адигеї.

Значення в інших словниках

1. уздень — УЗДЕ́НЬ, я, ч., іст. Феодал на Північному Кавказі.  Словник української мови у 20 томах
2. уздень — -я, ч. Вільний селянин-общинник на Північному Кавказі; з 16 ст. – служилий феодал.  Великий тлумачний словник сучасної мови