уздень

узде́нь

-я, ч.

Вільний селянин-общинник на Північному Кавказі; з 16 ст. – служилий феодал.

Значення в інших словниках

1. уздень — УЗДЕ́НЬ, я, ч., іст. Феодал на Північному Кавказі.  Словник української мови у 20 томах
2. уздень — узде́нь (тюрк., букв. – вільний, шляхетний) 1. Незакріпачений селянин-общинник у феодальному Дагестані. 2. Одна з категорій феодалів у Кабарді й Адигеї.  Словник іншомовних слів Мельничука