уздень

УЗДЕ́НЬ, я, ч., іст.

Феодал на Північному Кавказі.

Значення в інших словниках

1. уздень — -я, ч. Вільний селянин-общинник на Північному Кавказі; з 16 ст. – служилий феодал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. уздень — узде́нь (тюрк., букв. – вільний, шляхетний) 1. Незакріпачений селянин-общинник у феодальному Дагестані. 2. Одна з категорій феодалів у Кабарді й Адигеї.  Словник іншомовних слів Мельничука