узурпатор

узурпа́тор

(лат. usurpator, від usurpo – захоплюю)

1. Той, хто незаконно захопив владу в країні.

2. Особа, яка привласнила чиїсь права на щось.

Значення в інших словниках

1. узурпатор — узурпа́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. узурпатор — А. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Українка).  Літературне слововживання
3. узурпатор — див. ДЕСПОТ.  Словник синонімів Караванського
4. узурпатор — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
5. узурпатор — Захопляч  Словник чужослів Павло Штепа
6. узурпатор — УЗУРПА́ТОР, а, ч. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на що-небудь. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
7. узурпатор — -а, ч. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. узурпатор — Узурпа́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. узурпатор — УЗУРПА́ТОР, а, ч. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на що-небудь. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати — для них він, бач, тиран та узурпатор (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
10. узурпатор — рос. узурпатор 1. Той, хто незаконно захопив державну владу. 2. Особа, яка привласнила чиїсь права на щось. 3. Переносно — жорстока людина, людиноненависник.  Eкономічна енциклопедія