Значення в інших словниках
-
узурпатор —
узурпа́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
узурпатор —
А. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Українка).
Літературне слововживання
-
узурпатор —
див. ДЕСПОТ.
Словник синонімів Караванського
-
узурпатор —
див. жорстокий
Словник синонімів Вусика
-
узурпатор —
УЗУРПА́ТОР, а, ч. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на що-небудь. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
-
узурпатор —
-а, ч. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
узурпатор —
узурпа́тор (лат. usurpator, від usurpo – захоплюю) 1. Той, хто незаконно захопив владу в країні. 2. Особа, яка привласнила чиїсь права на щось.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
узурпатор —
Узурпа́тор, -ра; -тори, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
узурпатор —
УЗУРПА́ТОР, а, ч. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на що-небудь. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати — для них він, бач, тиран та узурпатор (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
узурпатор —
рос. узурпатор 1. Той, хто незаконно захопив державну владу. 2. Особа, яка привласнила чиїсь права на щось. 3. Переносно — жорстока людина, людиноненависник.
Eкономічна енциклопедія