феод

фео́д

(лат. feodum, від франкського fehu-ôd – худоба як майно)

в Західній Європі за феодалізму земля, а іноді посада або прибутки, пожалувані сеньйором (1) своєму васалові в спадкове володіння з умовою виконання певних обов’язків (військової служби, допомоги в управлінні маєтками сеньйора тощо). Інші назви – лен (1), ф’єф.

Значення в інших словниках

1. феод — фео́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. феод — ФЕО́Д, у, ч. У Західній Європі в період феодалізму – земля, а іноді посада та прибутки, які одержував васал від свого сеньйора в спадкове володіння з умовою виконання певних обов'язків (військової служби, грошової допомоги тощо); лен.  Словник української мови у 20 томах
3. феод — -у, ч. У Західній Європі в період феодалізму – земля, а іноді посада та прибутки, що їх одержував васал від свого сеньйора в спадкове володіння з умовою виконання певних обов'язків (військової служби тощо); лен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. феод — ФЕО́Д іст., ЛЕН. Васал одержував від сеньйора своє земельне володіння — феод (з журналу); Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (з журналу).  Словник синонімів української мови
5. феод — Фео́д, -ду; фео́ди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. феод — ФЕО́Д, у, ч. У Західній Європі в період феодалізму — земля, а іноді посада та прибутки, які одержував васал від свого сеньйора в спадкове володіння з умовою виконання певних обов’язків (військової служби, грошової допомоги тощо); лен.  Словник української мови в 11 томах