фетиш

фети́ш

(франц. fetiche, від португ. feitiço – амулет)

1. Предмет неживої природи, нібито наділений чудодійною силою, об’єкт релігійного поклоніння у первісних народів.

2. Переносно – річ або людина, яку обожнюють, поклоняються їй.

Значення в інших словниках

1. фетиш — фети́ш 1 іменник чоловічого роду предмет фети́ш 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
2. фетиш — Об'єкт обожнювання, ідол, бовван, божок, о. священна корова, р. ікона.  Словник синонімів Караванського
3. фетиш — Чарунка  Словник чужослів Павло Штепа
4. фетиш — ФЕТИ́Ш, и́ша́, ч. 1. За уявленнями первісної людини – предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об'єктом релігійного обожнювання. Фетишами називають матеріальні предмети, що їм віруючі приписують надприродні властивості (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. фетиш — -иша, ч. 1》 За уявленнями первісної людини – предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об'єктом релігійного обожнювання. 2》 перен. Річ або людина, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. фетиш — Культовий предмет, наділений магічною силою, яку його шанувальник міг використовувати для свого добра; ф. міг бути природним предметом чи витвором людських рук; загал вірувань, пов'язаних з культом ф., окреслюється терміном фетишизм.  Універсальний словник-енциклопедія
7. фетиш — Фети́ш, -ти́шу, -шеві; -ти́ші, -шів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. фетиш — ФЕТИ́Ш, и́ша́, ч. 1. За уявленнями первісної людини — предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об’єктом релігійного обожнювання. 2. перен. Річ або людина, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються.  Словник української мови в 11 томах
9. фетиш — рос. фетиш (фр. fetiche, від португ. fetico — амулет) — 1. Предмет неживої природи, нібито наділений надприродною чудодійною силою. 2. Переносно — річ або людина. яку звеличують, вихваляють, обожнюють, поклоняються їй.  Eкономічна енциклопедія