фетиш
ФЕТИ́Ш, и́ша́, ч.
1. За уявленнями первісної людини – предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об'єктом релігійного обожнювання.
Фетишами називають матеріальні предмети, що їм віруючі приписують надприродні властивості (з навч. літ.);
Враховуючи невелику кількість знахідок амулетів у похованнях, слід припустити, що володіння ними було доступним не кожному. В індоіранських племен таким амулетом або навіть, фетишем були молоткоподібні шпильки та рогачки, вирізьблені з кістки та рогу (з наук. літ.).
2. перен. Річ або людина, подія, заняття і т. ін., яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються.
Спорт це був наш світ, наш фетиш (Ю. Смолич);
Горобенкові було шкода цю сотню людей, що з них принаймні 70 вірили в суботник, як у фетиш господарчого піднесення, і ладні були забути недоїдання і втому (Б. Антоненко-Давидович);
Він мимоволі здогадувався, що вона [машина] мовби замінює йому частину чогось великого, втраченого, і хоч знав, що це залізо ніколи не стане для нього фетишем, морочився з нею залюбки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)