фланець

фла́нець

(від нім. Flansch)

з’єднувальна частина (переважно диск з отворами для болтів) трубопроводів, резервуарів, валів тощо.

Значення в інших словниках

1. фланець — фла́нець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фланець — Криса  Словник чужослів Павло Штепа
3. фланець — ФЛА́НЕЦЬ, нця, ч., техн. 1. З'єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. Під час вивантаження машин з платформ сталося нещастя.  Словник української мови у 20 томах
4. фланець — -нця, ч., тех. 1》 З'єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. 2》 Відігнута під прямим кутом крайка металевого листа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фланець — ФЛА́НЕЦЬ, нця, ч., техн. 1. З’єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. Під час вивантаження машин з платформ сталося нещастя.  Словник української мови в 11 томах