форт

(франц. fort, від лат. fortis – міцний, сильний)

велике замкнуте укріплення; складова частина фортеці.

Значення в інших словниках

1. форт — форт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. форт — див. УКРІПЛЕННЯ, БАСТІОН.  Словник синонімів Караванського
3. форт — див. укріплення  Словник синонімів Вусика
4. форт — Твердиня, див. кріпость, фортеця, цитадель, оплот  Словник чужослів Павло Штепа
5. форт — ФОРТ¹, у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруд фортеці та укріпленого району.  Словник української мови у 20 томах
6. форт — -у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці та укріпленого району.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. форт — УКРІ́ПЛЕННЯ (оборонна споруда), ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ФОРТ, БАСТІО́Н (старовинна бойова споруда на розі фортечного муру); ПАЛА́НКА (невелике укріплення, обнесене частоколом, у Запорізькій Січі). Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я.  Словник синонімів української мови
8. форт — Форт, -ту; фо́рти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. форт — ФОРТ, у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці та укріпленого району.  Словник української мови в 11 томах
10. форт — (нім., фр. < лат. — сильний) 1. Невелика замкнена фортеця, призначена для довго- чи короткочасної оборони стратегічно важливих шляхів, мостів тощо. Спочатку споруджувалася у вигляді багатоярусної мурованої башти з амбразурами.  Архітектура і монументальне мистецтво