хроматин

хромати́н

[від грец. χρώμα (χρώματος) – колір]

речовина, що її містять ядра клітин організму людини, тварин і рослин. Під час мітозу концентрується в хромосомах. Відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.

Значення в інших словниках

1. хроматин — хромати́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хроматин — ХРОМАТИ́Н, у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації. Багаті на хроматин ядра клітин мали витягнуту форму (з наук.  Словник української мови у 20 томах
3. хроматин — -у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хроматин — осн. складник хромосом; складається головним чином з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і гістонів (білка); є інтерфазною формою хромосом.  Універсальний словник-енциклопедія
5. хроматин — ХРОМАТИ́Н, у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації. Багаті на хроматин ядра клітин мали витягнуту форму (Мед.  Словник української мови в 11 томах