хроматин

ХРОМАТИ́Н, у, ч., спец.

Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.

Багаті на хроматин ядра клітин мали витягнуту форму (з наук. літ.);

Статевий хроматин – то ознака статі, захована у клітинному ядрі. Точніше, у хромосомах – складних ниткоподібних елементах ядра (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. хроматин — хромати́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хроматин — -у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хроматин — хромати́н [від грец. χρώμα (χρώματος) – колір] речовина, що її містять ядра клітин організму людини, тварин і рослин. Під час мітозу концентрується в хромосомах. Відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. хроматин — осн. складник хромосом; складається головним чином з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і гістонів (білка); є інтерфазною формою хромосом.  Універсальний словник-енциклопедія
5. хроматин — ХРОМАТИ́Н, у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації. Багаті на хроматин ядра клітин мали витягнуту форму (Мед.  Словник української мови в 11 томах