хроматизм
ХРОМАТИ́ЗМ, у, ч.
1. фіз. Властивість білого променя розкладатися на промені різних кольорів або властивість деяких речовин забарвлювати промінь, який крізь них проходить.
Основні аберації рефрактора – хроматизм, сферична аберація і кома. Внаслідок того, що промені з різною довжиною хвилі (різних кольорів) переломляються лінзою по-різному, все випромінювання збирається в одному фокусі (з наук. літ.).
2. муз. Зміна діатонічного ступеня ладу на половину тону.
Хроматизми – характерна риса стилю Лятошинського. Вони проникають у внутрішню структуру звукоряду, підсилюють емоційність, експресивність образів (з наук. літ.);
З остаточним розколом [християнства] на східне і західне в XI ст. боролись дві системи культового співу – григоріанський діатонічний спів на Заході і православний спів Сходу, встановлений І. Дамаскіним, який допускав хроматизми (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)