хроматизм
ХРОМАТИ́ЗМ, у, ч.
1. фіз. Властивість білого променя розкладатися на промені різних кольорів або властивість деяких речовин забарвлювати промінь, який крізь них проходить.
Основні аберації рефрактора — хроматизм, сферична аберація і кома. Внаслідок того, що промені з різною довжиною хвилі (різних кольорів) переломляються лінзою по-різному, все випромінювання не збирається в одному фокусі (Наука.., 1, 1964, 44).
2. муз. Зміна діатонічного ступеня ладу на половину тону.
Хроматизми — характерна риса стилю Лятошинського. Вони проникають у внутрішню структуру звукоряду, підсилюють емоційність, експресивність образів (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 54);
З остаточним розколом [християнства] на східне і західне в XI ст. боролись дві системи культового співу — григоріанський діатонічний спів на Заході і православний спів Сходу, встановлений І. Дамаскіним, який допускав хроматизми (Нар. тв. та етн., 1, 1974, 22).
Словник української мови (СУМ-11)