хроматин

ХРОМАТИ́Н, у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.

Багаті на хроматин ядра клітин мали витягнуту форму (Мед. ж., XIX, I, 1949, 9);

Статевий хроматин — то ознака статі, захована у клітинному ядрі. Точніше, у хромосомах — складних ниткоподібних елементах ядра (Наука.., 9, 1970, 42).

Значення в інших словниках

1. хроматин — хромати́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хроматин — ХРОМАТИ́Н, у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації. Багаті на хроматин ядра клітин мали витягнуту форму (з наук.  Словник української мови у 20 томах
3. хроматин — -у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хроматин — хромати́н [від грец. χρώμα (χρώματος) – колір] речовина, що її містять ядра клітин організму людини, тварин і рослин. Під час мітозу концентрується в хромосомах. Відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. хроматин — осн. складник хромосом; складається головним чином з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і гістонів (білка); є інтерфазною формою хромосом.  Універсальний словник-енциклопедія