шлюпка

шлю́пка

гребний човен, що висить на борту корабля (на шлюпбалках) і спускається в разі потреби на воду; в широкому розумінні – всяке гребне судно (іноді й дрібне моторне), що відрізняється від звичайних човнів міцнішим корпусом.

Значення в інших словниках

1. шлюпка — див. ЧОВЕН; (велика) ял.  Словник синонімів Караванського
2. шлюпка — [шл'упка] -пкие, д. і м. -пц'і, р. мн. -пок  Орфоепічний словник української мови
3. шлюпка — див. лодка, ялик  Словник чужослів Павло Штепа
4. шлюпка — ШЛЮ́ПКА, и, ж. Невелике безпалубне судно, яке використовується перев. на морі. З крейсера спустили шлюпку з дванадцятьма матросами, і трапом зійшло до шлюпки, ще двоє (Ю. Яновський); Поруч ціла шерега рятівних приладів – круги, шлюпки, понтони... (І.  Словник української мови у 20 томах
5. шлюпка — шлю́пка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
6. шлюпка — -и, ж. Невелике безпалубне судно, що використовується перев. на морі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. шлюпка — Весловий, веслово-вітрильний або моторний човен, що використовують для сполучення між суднами або між судном і суходолом як рятувальний човен, а також із навчальною метою.  Універсальний словник-енциклопедія
8. шлюпка — Шлю́пка, -ки, -пці; -пки, -пок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. шлюпка — ШЛЮ́ПКА, и, ж. Невелике безпалубне судно, яко використовується перев. на морі. З крейсера спустили шлюпку з дванадцятьма матросами, і трапом зійшло до шлюпки, ще двоє (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах