юридичний

юриди́чний

(від лат. juridicus – судовий)

правовий, той, що стосується правознавства;

¤ ю-а особа – організація, підприємство, установа, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових прав та виконувати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі або в третейському суді.

Значення в інших словниках

1. юридичний — (який стосується правознавства) правничий.  Словник синонімів Полюги
2. юридичний — Правничий, правознавчий, (- рівність) правовий, п! ЗАКОННИЙ  Словник синонімів Караванського
3. юридичний — [йуриедичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. юридичний — Правничий  Словник чужослів Павло Штепа
5. юридичний — ЮРИДИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням; правничий. Зразу розмовляли ми про різні іспитові справи, юридичні цікаві питання, національні біжучі [поточні] інтереси, а врешті...  Словник української мови у 20 томах
6. юридичний — юриди́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
7. юридичний — -а, -е. 1》 Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням. || Пов'язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства, юриспруденції. || Признач. для підготовки юристів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. юридичний — ЮРИДИ́ЧНИЙ (пов'язаний із вивченням і розробленням правознавства; признач. для підготовлення юристів), ПРАВНИ́ЧИЙ. Юрко уже не ходитиме в батькових постолах, бо у Львові він студіює юридичні науки (С. Чорнобривець); (Славко) записався на правничий факультет (Лесь Мартович); Правнича освіта.  Словник синонімів української мови
9. юридичний — Юриди́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. юридичний — ЮРИДИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням. Зразу розмовляли ми про різні іспитові справи, юридичні цікаві питання, національні біжучі інтереси, а врешті — перейшли на «приватне» (Коб.  Словник української мови в 11 томах