юридичний
ЮРИДИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням; правничий.
Зразу розмовляли ми про різні іспитові справи, юридичні цікаві питання, національні біжучі [поточні] інтереси, а врешті – перейшли на “приватне” (О. Кобилянська);
// Пов'язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства, юриспруденції; правознавчий.
Радіщев склав ряд юридичних проектів і записок (з наук. літ.);
Юрко уже не ходитеме в батькових постолах, бо у Львові він студіює юридичні науки (С. Чорнобривець);
// Признач. для підготовки юристів.
Років десять тому Петро Антонович закінчив юридичний факультет Київського університету (М. Олійник).
2. Який має офіційне право на що-небудь.
“кріпосне право”, звичайно, було установою юридичною, але воно відповідало і особливій системі поміщицького (і селянського) господарства (з наук. літ.).
3. Прикм. до юри́ст;
// Який складається з юристів.
Словник української мови (СУМ-20)