імпічмент

імпі́чмент

(англ. impeachment, від старофранц. empeechement – осуд, обвинувачення)

за конституціями ряду буржуазних країн (США, Франції тощо), спеціальні правила (процедура) щодо притягнення до відповідальності вищих службових осіб (президента, міністрів) у випадках порушення ними законів даної країни.

Значення в інших словниках

1. імпічмент — Правова процедура притягнення до суду парламенту вищих посадових осіб держави. Імпічмент можна розглядати як вищу форму розвитку демократії.  Словник із соціальної роботи
2. імпічмент — У. Особливий порядок притягнення до відповідальності вищих посадових осіб в разі порушення ними законів країни.  Літературне слововживання
3. імпічмент — [імп’ічмеинт] -нту, м. (на) -н'т'і  Орфоепічний словник української мови
4. імпічмент — Осуд, звинувача  Словник чужослів Павло Штепа
5. імпічмент — рос. импичмент (англ. impeach-ment, від старофр. empeechement — осуд, обвинувачення) — у парламентах — процедура обвинувачення вищих службових осіб (президентів, міністрів, федеральних суддів тощо).  Eкономічна енциклопедія
6. імпічмент — ІМПІ́ЧМЕНТ, у, ч., політ. Процедура усунення від посади вищих державних осіб. У США, нарешті, вибрали президента. Довго вибирали. У нас швидше. Пообіцяв бути інакшим – і вибрали. А тепер мітингують, вимагають імпічменту (Л.  Словник української мови у 20 томах
7. імпічмент — імпі́чмент іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
8. імпічмент — (англ. impeachment) особливий порядок притягнення до відповідальності та судового розгляду справ про злочинність вищих посадових осіб у деяких державах (США, Великобританія, Японія та ін.).  Економічний словник
9. імпічмент — -у, ч. Процедура залучення вищих посадових осіб до суду парламенту з метою позбавлення їх повноважень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
10. імпічмент — У англосаксонському праві процедура притягнення до конституційної відповідальності найвищих посадових осіб держави.  Універсальний словник-енциклопедія