імпічмент
ІМПІ́ЧМЕНТ, у, ч., політ.
Процедура усунення від посади вищих державних осіб.
У США, нарешті, вибрали президента. Довго вибирали. У нас швидше. Пообіцяв бути інакшим – і вибрали. А тепер мітингують, вимагають імпічменту (Л. Костенко);
Президент США не має права розпускати палати конгресу, тоді як конгрес може застосувати право імпічменту до президента (з наук. літ.);
Право імпічменту може бути застосоване у випадку злочинного порушення Конституції та законів України президентом та іншими особами (із журн.);
Президенту загрожує імпічмент, якщо правляча коаліція, яка має більшість голосів у парламенті, проголосує за призупинення його повноважень (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)