індикт

інди́кт

(від лат. indictio – проголошення, податок)

1. В Стародавньому Римі – 15-річний період, протягом якого римляни три рази збирали данину з переможених.

2. Найменування року в літочисленні за 15-річними циклами в християнських країнах у середні віки.

Значення в інших словниках

1. індикт — Одиниця церковного літочислення — проміжок часу, що має 15 років  Словник церковно-обрядової термінології
2. індикт — ІНДИ́КТ, у, ч., іст. 1. У Стародавньому Римі – п'ятнадцятирічний період, протягом якого римляни три рази збирали данину з переможених. Спершу індикт був обов'язковим для всієї Римської імперії, за винятком Єгипту.  Словник української мови у 20 томах
3. індикт — інди́кт іменник чоловічого роду 15-річний період збору данини у Стародавньому Римі іст.  Орфографічний словник української мови
4. індикт — Одиниця обчислення часу за п’ятнадцятирічними циклами  Словник застарілих та маловживаних слів
5. індикт — -у, ч. 1》 В Стародавньому Римі – 15-річний період, протягом якого римляни тричі збирали данину з переможених на завойованих територіях. 2》 Найменування року в літочисленні за 15-річними циклами в християнських країнах у середні віки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. індикт — Інди́кт, -та, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)