веста —
-и, ж. У давньоримській міфології – богиня домашнього вогнища.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Веста —
Ве́ста 1 іменник жіночого роду, істота давньоримська богиня домашнього вогнища Ве́ста 2 іменник жіночого роду планета
Орфографічний словник української мови
Веста —
ве́ста (лат. Vesta) 1. В давньоримській міфології богиня домашнього вогнища. 2. Найяскравіша і єдина видима неозброєним оком мала планета (астероїд).
Словник іншомовних слів Мельничука
Веста —
В рим. міфології богиня домашнього вогнища; італ. божество, ототожнюване з грец. Гестією; шанована в образі вічно палаючого вогню в округлій святині на Рим. форумі разом із ларами і пенатами; культом В. займалися весталки.
Універсальний словник-енциклопедія