веста

ве́ста

-и, ж.

У давньоримській міфології – богиня домашнього вогнища.

Значення в інших словниках

1. Веста — Богиня домівки, Божа Мати  Словник чужослів Павло Штепа
2. Веста — Ве́ста 1 іменник жіночого роду, істота давньоримська богиня домашнього вогнища Ве́ста 2 іменник жіночого роду планета  Орфографічний словник української мови
3. Веста — ве́ста (лат. Vesta) 1. В давньоримській міфології богиня домашнього вогнища. 2. Найяскравіша і єдина видима неозброєним оком мала планета (астероїд).  Словник іншомовних слів Мельничука
4. Веста — В рим. міфології богиня домашнього вогнища; італ. божество, ототожнюване з грец. Гестією; шанована в образі вічно палаючого вогню в округлій святині на Рим. форумі разом із ларами і пенатами; культом В. займалися весталки.  Універсальний словник-енциклопедія