безсовісний —
безсо́вісний прикметник
Орфографічний словник української мови
безсовісний —
-а, -е. Який не має совісті, чинить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. || Який виражає безсовісність, безсоромність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безсовісний —
БЕЗСО́ВІСНИЙ, а, е. Який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. – Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п'яницю, безсовісного деруна та ошуканця (І.
Словник української мови у 20 томах
безсовісний —
див. нахабний
Словник синонімів Вусика
безсовісний —
БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
безсовісний —
Безсо́вісний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безсовісний —
БЕЗСО́ВІСНИЙ, а, е. Який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. — Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п’яницю, безсовісного деруна та ошуканця (Фр.
Словник української мови в 11 томах