безсовісний
БЕЗСО́ВІСНИЙ, а, е.
Який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний.
– Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п'яницю, безсовісного деруна та ошуканця (І. Франко);
Це був безсовісний брехун, що любив добре попоїсти і не любив працювати (М. Трублаїні);
Людей можна переконати в тому, що совісті реально не існує, що це вигадка – і совість буде блокована, паралізована, люди стануть безсовісними (із журн.);
// Який виражає безсовісність, безсоромність.
– Великий святий Боже! Ти чуєш цих людців? Врази ж їх негайно громом за їхній безсовісний наклеп на мене! (О. Донченко);
– На кутні засмієшся, як видряпаю твої безсовісні очі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)