Значення в інших словниках
-
бельбас —
бе́льбас іменник чоловічого роду, істота вайлуватий і ледарюватий хлопець, парубок зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
бельбас —
рідше белбас, -а, ч., зневажл. Вайлуватий і ледарюватий хлопець, парубок; ледар, вайло, мамула.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бельбас —
БЕ́ЛЬБАС, рідше БЕ́ЛБАС, а, ч., зневажл. Вайлуватий і ледарюватий хлопець, парубок; ледар, вайло. Здоровий бельбас, а такий дурний (Сл. Гр.); – А ти чого, белбас, сидиш в чотирьох стінах? (Панас Мирний); – Бельбас, – приказував Сашко, – дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору (Ю. Яновський).
Словник української мови у 20 томах
-
бельбас —
бе́льбас 1. товста, незграбна людина (перев. дитина, підліток); опецьок (ст) 2. безпорадна людина; недотепа (ст)|| = байтала 3. дитина (перев. хлопець-підліток)(ст)|| = бейлик
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
бельбас —
див. дурний; легковажний; ледачий
Словник синонімів Вусика
-
бельбас —
ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.
Словник синонімів української мови
-
бельбас —
Бе́льбас, -са; -баси, -сів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
бельбас —
БЕ́ЛЬБАС, рідше БЕ́ЛБАС, а, ч., зневажл. Вайлуватий і ледарюватий хлопець, парубок; ледар, вайло. Здоровий бельбас, а такий дурний (Сл. Гр.); — Бельбас, — приказував Сашко, — дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
-
бельбас —
Бельбас, -са м. Балбесъ, здоровань, неуклюжій человѣкъ. Здоровий бельбас, а такий дурний.
Словник української мови Грінченка