бельбас —
бе́льбас іменник чоловічого роду, істота вайлуватий і ледарюватий хлопець, парубок зневажл.
Орфографічний словник української мови
бельбас —
рідше белбас, -а, ч., зневажл. Вайлуватий і ледарюватий хлопець, парубок; ледар, вайло, мамула.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бельбас —
див. дурак, безтолковий
Словник чужослів Павло Штепа
бельбас —
БЕ́ЛЬБАС, рідше БЕ́ЛБАС, а, ч., зневажл. Вайлуватий і ледарюватий хлопець, парубок; ледар, вайло. Здоровий бельбас, а такий дурний (Сл. Гр.); – А ти чого, белбас, сидиш в чотирьох стінах? (Панас Мирний); – Бельбас, – приказував Сашко, – дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору (Ю. Яновський).
Словник української мови у 20 томах