Значення в інших словниках
-
благовірний —
благові́рний іменник чоловічого роду, істота жарт.
Орфографічний словник української мови
-
благовірний —
-ного, ч., жарт. Чоловік.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
благовірний —
БЛАГОВІ́РНИЙ¹, а, е. 1. Православний святий з монархів, які прославляються церквою за праведне життя. Благовірні князі Борис і Гліб були першими канонізованими святими землі Руської (з церк. літ.). 2. Те саме, що побо́жний.
Словник української мови у 20 томах
-
благовірний —
див. Добрий; чоловік
Словник синонімів Вусика
-
благовірний —
ЧОЛОВІ́К (одружена особа стосовно своєї дружини), ДРУЖИ́НА, ПОДРУ́ЖЖЯ, МУЖ заст., уроч., БЛАГОВІ́РНИЙ жарт., ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ розм., МУЖИК діал., ПО́ДРУГ діал.; ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН (шанобливо).
Словник синонімів української мови
-
благовірний —
БЛАГОВІ́РНИЙ, ного, ч., жарт. Чоловік. — Оце я одна сиділа-сиділа, дожидала-дожидала свого благовірного (Мирний, III, 1954, 158); — Ганна Іванівна нежить піймала, а її благовірний впав у розпач (Шовк., Інженери, 1956, 58).
Словник української мови в 11 томах
-
благовірний —
Благовірний, -а, -е Благовѣрный. Прийди, слуго благовірний. Чуб. І. 177.
Словник української мови Грінченка