богомільний —
богомі́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
богомільний —
див. ВІРЯНИН; БОГОМОЛЕЦЬ, з.п. богослужіння; (обідня) літургія; (за успіх чогось) молебень, молебство, молебствіє.
Словник синонімів Караванського
богомільний —
див. богомольний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
богомільний —
БОГОМІ́ЛЬНИЙ, а, е. Побожний; який щиро і часто молиться. Богомільна жінка стояла перед зачиненими дверима [костьолу] упрост на бруківці (Г. Колісник).
Словник української мови у 20 томах
богомільний —
РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн.
Словник синонімів української мови
богомільний —
БОГОМІ́ЛЬНИЙ див. богомо́льний.
Словник української мови в 11 томах
богомільний —
Богомільний, -а, -е Набожный, богомольный. Грин. І. 49. Був собі чернець і такий богомільний. Рудч. Ск. II. 200.
Словник української мови Грінченка