богомільний
БОГОМІ́ЛЬНИЙ, а, е.
Побожний; який щиро і часто молиться.
Богомільна жінка стояла перед зачиненими дверима [костьолу] упрост на бруківці (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)БОГОМІ́ЛЬНИЙ, а, е.
Побожний; який щиро і часто молиться.
Богомільна жінка стояла перед зачиненими дверима [костьолу] упрост на бруківці (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)