богомілля
БОГОМІ́ЛЛЯ, я, с.
Поклоніння церковним святиням та святим місцям; проща.
Уже просо поспіло, як Горпина з богомілля повернулась (Л. Яновська);
Пам'ятник Володимиру-хрестителю, що став з моменту його спорудження одним із символів Києва, теж був об'єктом богомілля (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)