Значення в інших словниках
-
бонтон —
бонто́н іменник чоловічого роду світська чемність, поштивість
Орфографічний словник української мови
-
бонтон —
-у, ч. Світська чемність, вишуканість поведінки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бонтон —
БОНТО́Н, у, ч., заст. Світська ввічливість, вишуканість манер; протилежне моветон. Мій дім в Парижі славився бонтоном (Л. Костенко); Марія ніколи не дозволить собі бодай похибки в поведінці – суцільний бонтон (з публіц. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
бонтон —
бонто́н (від франц. bon ton – хороший тон, добрі манери) світська чемність, поштивість у словах і зверненні в дворянсько-буржуазному середовищі.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
бонтон —
Бонто́н, бонто́ну (фр.);бонто́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)