бонтон

бонто́н

(від франц. bon ton – хороший тон, добрі манери)

світська чемність, поштивість у словах і зверненні в дворянсько-буржуазному середовищі.

Значення в інших словниках

1. бонтон — бонто́н іменник чоловічого роду світська чемність, поштивість  Орфографічний словник української мови
2. бонтон — -у, ч. Світська чемність, вишуканість поведінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бонтон — Чемність  Словник чужослів Павло Штепа
4. бонтон — БОНТО́Н, у, ч., заст. Світська ввічливість, вишуканість манер; протилежне моветон. Мій дім в Парижі славився бонтоном (Л. Костенко); Марія ніколи не дозволить собі бодай похибки в поведінці – суцільний бонтон (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. бонтон — Бонто́н, бонто́ну (фр.);бонто́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)