бонтон
бонто́н
(від франц. bon ton – хороший тон, добрі манери)
світська чемність, поштивість у словах і зверненні в дворянсько-буржуазному середовищі.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бонтон — бонто́н іменник чоловічого роду світська чемність, поштивість Орфографічний словник української мови
- бонтон — -у, ч. Світська чемність, вишуканість поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бонтон — Чемність Словник чужослів Павло Штепа
- бонтон — БОНТО́Н, у, ч., заст. Світська ввічливість, вишуканість манер; протилежне моветон. Мій дім в Парижі славився бонтоном (Л. Костенко); Марія ніколи не дозволить собі бодай похибки в поведінці – суцільний бонтон (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
- бонтон — Бонто́н, бонто́ну (фр.);бонто́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)