1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

бонтон

Бонто́н, бонто́ну (фр.);бонто́нний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бонтон — бонто́н іменник чоловічого роду світська чемність, поштивість Орфографічний словник української мови
  2. бонтон — -у, ч. Світська чемність, вишуканість поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бонтон — Чемність Словник чужослів Павло Штепа
  4. бонтон — БОНТО́Н, у, ч., заст. Світська ввічливість, вишуканість манер; протилежне моветон. Мій дім в Парижі славився бонтоном (Л. Костенко); Марія ніколи не дозволить собі бодай похибки в поведінці – суцільний бонтон (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. бонтон — бонто́н (від франц. bon ton – хороший тон, добрі манери) світська чемність, поштивість у словах і зверненні в дворянсько-буржуазному середовищі. Словник іншомовних слів Мельничука